Насамперед хочу зробити зауваження: наступний огляд стосується виключно авіації авіаносного базування. Авіація наземного та повітряного базування, а також авіація морської піхоти не розглядаються.
1. Окраска
Стандартною окраскою був сріблясто-сірий колір (Light Gray), причому металеві поверхні могли не фарбуватися, а вкривалися прозорим лаком, із-за чого колір полотняних і металевих поверхонь міг відрізнятися.
Верхня частина крила у монопланів і верхня частина верхнього крила у біпланів фарбувалася у яскраво-жовтий (Chrome Yellow) колір.
Розпізнавальні знаки наносилися у 4-х позиціях, зверху і знизу кожної консолі крила. На малюнку вгорі ви можете бачити додатковий розпізнавальний знак на фюзеляі, що з’явився на початку війни. Чорний напис U.S. NAVY розміщувався в хвостовій частині фюзеляжу, попереду і нижче стабілізатора, або під ним. На вертикальному оперенні вказувався чотиризначний заводський номер (попереду) а також тип літака.
В районі кокпіту наносилася емблема ескадрильї (не завжди). Між кокпітом і стабілізатором наносився код вигляду цифра-літера-цифра. Він означав тип ескадрильї і порядковий номер літака.
Перша цифра – номер ескадрильї.
Літера – призначення ескадрильї:
B – Bombing – бомбардувальна
F – Fighting – винищувальна
H – Ambulance – санітарна
J – General Utility – загального призначення
N – Training – тренувальна
O – Observation – спостереження
P – Patrol – патрульна
R – Transport – транспортна
S – Scouting – розвідувальна
T – Torpedo – торпедоносна
X – Experimental – експериментальна
Остання цифра означала номер літака в ескадрильї, вона також дублювалася посередині центроплану верхнього крила в біпланів і по обидва боки фюзеляжу на крилі монопланів.
Лопаті гвинта були кольору металу (тильна сторона іноді фарбувалася у матовий чорний) із смугами червоного, жовтого та синього кольорів, починаючи від кінця лопаті.
2. Означення
Основною тактичною одиницею була ескадрилья, що складалася із 18 літаків одного типу. Кілька ескадрилій утворювали авіагрупу авіаносця. Зазвичай авіагрупа кожного авіаносця мала однакове забарвлення хвостового оперення для швидкої ідентифікації.
Розподіл по кольорам був наступний:
До 1935 року
USS Lexington
|
USS Saratoga
|
USS Ranger
|
USS Langley
|
1935-1937
| Carrier | Sqn ID Color |
|---|---|
| USS Langley | |
| USS Saratoga | |
| USS Ranger | |
| USS Lexington | |
| USS Yorktown | |
| USS Enterprise |
Після 1937
| Carrier | Sqn ID Color |
|---|---|
| USS Yorktown | |
| USS Saratoga | |
| USS Ranger | |
| USS Lexington | |
| USS Enterprise | |
| USS Wasp |
Ескадрилья ділилася на 6 секцій по 3 літаки. Нумерація була наскрізна із 1 по 18.
Кожна секція мала свій колір:
| Aircraft Number |
Section Number |
Section Position |
Color | Cowl | Example |
|---|---|---|---|---|---|
Як бачите, система проста і зрозуміла – командир секції мав капот, повністю зафарбований у відповідний колір, смугу того самого кольору на фюзеляжі і шеврон, також кольору секції, на крилі. Шеврон допамагав відомим тримати стрій.
Командир першої ланки одночасно виконував обов’язки командира ескадрильї (Commanding Officer), 4-ї – виконавчого офіцера (Executive Officer), 5-ї – голового техника (Engineering Officer) і 6-ї – головного зброяра (Gunnery Officer). Я не впевнений у перекладі звань, так що можете поправтити.
Відомі мали капоти, до половини (згори, або знизу) пофарбовані у колір секції.
Із додаткових означень можна вказати нагородні літери білого кольору із чорною окантовкою. Вони наносилися в районі кокпіту, або перед ним. Я зустрічав “E” – Exellence, “S” – Sniper та “C” – Communication (взірцевий радист, мабуть).
Командир авіагрупи мав персональний літак із широкою диагональною смугою кольору авіагрупи на фюзеляжі:
І наостанок просто декілька розмальовок:
