Повітряні авіаносці. Частина перша, Німеччина

На початок 1918 року стало зрозуміло, що висота польоту не може слугувати надійним захистом для цепеліна. У зв’язку з цим група офіцерів ніецького адміралтейства висунула іншу ідею захисту – підвісний винищувач, яким міг бути запущений у випадку ворожої атаки.

Сказано – зроблено. Ще восени 1917 цепелін L 35 був відізваний з фронту для випробування висотних двигунів “Майбах” і приданий до Експериментальної Повітроплавальної Команди у Ютеборгу. Заодно його використали у інших цікавих дослідах. Стандартний флотський винищувач “Albatros D.III” був закріплений під ним. На фото угорі ви можете бачити “Альбатрос” під цепеліном, а одразу за “Альбатросом” – плануюча торпеда (або безпілотний планер-торпедоносець), про цей агрегат у мене даних немає.

25 січня 1918 L 35 здійснив політ із закріпленим винищувачем, відчепки не було. Наступного дня “Альбатрос” був запущений із висоти 4 600 футів.

Спікірувавши на 150 футів, “Альбатрос” набрав швидкість, вирівнявся і продовжив політ самостійно.

По результатам дослідів 23 лютого 1918 в адміралтействі відбулася нарада за участю Пітера Страссера, командючого цепелінами. Страссер сказав, що якщо буде створоений висотний винищувач, оснащений колесами і поплавками, тобо придатний до посадки на землю і на воду, то ідея може виявитися цікавою. Присутній морський пілот доповів, що створити висотний винищувач-амфібію із потрібними параметрами неможливо. Страссер закінчив обговорення і адмірал Старк закрив проект.

Так закінчилася історія німецьких авіанесучих цепелінів.

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>