Повітряні авіаносці. Частина третя, США (2)

16 січня 1927 року моряки об’явили конкурс на створення дирижабля жорсткої конструкції із можливістю базування літаків на борту.

Невдовзі Бюро Аеронавтики (BuAer) випустило специфікацію на легкий авіаносний винищувач (small carrier fighter). В конкурсі взяли участь три фірми – Berliner-Joyce, Curtiss та General Aviation.

Berliner-Joyce XFJ-1 був замовлений у травні 1929 і вперше піднявся в повітря через рік, у травні 1930.

Оснащений 9-циліндровою зіркою Pratt & Whitney R-1340-C Wasp, потужністю 500 к.с., літак виявився занадто складним у керуванні і потерпів аварію у першому ж вильоті. Після модернізації (на фото угорі) змінив назву на XFJ-2 і трохи додав у швидкості, але керування так і залишилося складним.

На фото ви бачите першу модифікацію “Сперроухока”, Curtiss XF9C-1. Перший вильот відбувся 12 лютого 1931 року, а 27 жовтня того ж року сталася перша швартовка до нашого старого знайомого – “Лос-Анжелесу”.

За результатами випробувань був встановлений більш потужний двигун (Wright R-975-E3, 438 к.с.), підняте верхнє крило, додані обтікачі на колеса та назва змінилася на F9C-2. На схемі ви також бачите гак для посадки на авіаносець. Оскільки колеса були малого диаметру, на обтікачах присутні виступи, що допамагали перескакувати гальмівний трос при посадці на палубу. Переможець конкурсу, замовлена серія із 6 одиниць (всього випущено 8 разом із прототипами).

Останнім на конкурс потрапив General Aviation XFA-1 із двигуном Pratt & Whitney R-1340C Wasp.

На випробування він прибув 5 березня 1932 року, коли F9C був уже вибраний для серійного виробництва. Хто нє успєл, тот опоздал.

Крім того на “Акроні” і “Меконі” використовувалися допоміжні літаки, а саме:

Consolidated (Fleet) N2Y, у кількості 5 штук використовувалися для попередньої підготовки пілотів, приданих до “Акрона” і “Мекона”. Один із них був обладнаний гаком для швартовки на трапецію і називався N2Y-2.

Після загибелі обох дирижаблів два літаки були відправлені на склад, два отримали посадочні гаки і служили на авіаносцях “Рейнджер” і “Саратога” до 1937 року. N2Y-2 відправили на Pennsylvania Aircraft Syndicate, де із нього зробили автожир XOZ-1.

Waco JW був побудований у кількості 18 штук, два останніх придбав флот.

На них встановили гаки і приписали до авіагрупи “Мекона”. Там вони використовувалися для тренування пілотів, доставки пошти і пасажирів. Після загибелі “Мекона” служили на базі Анакостіа до 1941.

У попередніх серіях:

Повітряні авіаносці. Частина перша, Німеччина

Повітряні авіаносці. Частина друга, Великобританія

Повітряні авіаносці. Частина третя, США (1)

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>